Прочитала я книгу доволі давно, але ніяк руки не доходили написати про неї. Читалось дуже легко і приємно, смачна мова при сюжеті … часом цікавому, часом – банальному. Цікаво, що роман – схожий на біографічний, принаймні, він так представлений авторкою. І теж майже біографічний роман незадовго до цього видав батько авторки – Юрій Андрухович. Тим не менш, романи різні – і по стилю, і по змісту. І не лише тому, що у них описується різниця в часі майже у два століття. Просто різне покоління ну і плюс жіночий та чоловічий стиль у прозі… щось на зразок.

А якщо порівнювати – то на мій погляд, “Сьомга” програє “Старим людям”, та є кращою за “Жінок їхніх чоловіків” (ця книжечка оповідань мене зовсім не вразила, тому я, здається, про неї нічого й не писала).

Давно я не читала такого цікавого, смачного і водночас легкого чтива. Детектив з сумішшю оповідок с життя провінційного містечка та життя журналістки, яка там живе… тонка іронія щодо українського націоналізму, маразмів сучасного життя, журналістики та науки. При тому, що детективна складова, по суті, вторинна, а первинна, на мій погляд, лінія головної героїні та галицького сепаратизму-націоналізму. Виписані образи, чудові фрази, які хочеться цитувати. Третя книга Сняданко, яку я прочитала, і надалі я купуватиму все, що знайду цієї авторки. Бо це просто і водночас надзвичайно.

До мого стиду, я донедавна не була знайома з творчістю своєї землячки. Хоча чула дуже схвальні відгуки про її книги від Льошика (), та й коли подружжя Шевченків - українські письменники Олександр та Наталка Шевченко (колишня Очкур) були у мене вдома восени, вони дуже схвально згадували про книги пані Матіос. Якось ще перед новим роком я купила в КС першу-ліпшу книгу авторки, яка у мене пролежала пару тижнів, допоки я за неї випадково взялася. І проковтнула за 2 чи за 3 вечори.
…далі »

Нове чтиво дуже коротко:

…далі »

У мене є свій особистий вияв патріотизму - я купую українські книжки. Ну, тобто я купую майже всі україномовні новинки, які з”являються на полицях книгарень. Майже без виключення. Ну хіба автор мені не подобається (ось, наприклад, Дереша я не купую. А от Прохасько чи Роздобудько, Андруховичів, та й багато кого іншого - обов”язково всі новинки підряд).

…далі »

Є автори, яких я купую завжди. Лариса Денисенко () відноситься саме до таких авторок. Дуже легкий роман про такий собі … не те, щоб любовний - життєвий трикутник: син 24 років, батько 42 років і кохана жінка батька - 33 років. Знайомство, недовіра, спілкування, зближення. Все дуже цнотливо, що не дуже характерно для суч.укр.літ., тим не менше, дуже гарно, легко написано. Цікаво було ловити деякі епізоди з ЖЖ авторки, ось наприклад цей

…далі »

Я багато чула про цей роман ще до того, як він потрапив мені у руки - досить випадково, суто по-чернівецьки, я його купила у магазині румунської книги. Потім мав прийти настрій. А коли настрій прийшов - він уже не відпускав, протягом п”яти днів більш як по годині ковталося по 100 сторінок і від того відчувалась величезна насолода.

…далі »

Це вже третій роман доволі відомої української авторки, яка до недавно творила під прізвищем Очкур. Останній роман авторки дещо вирізняється від попередніх її творів - “Містичного вальсу” та роману “Учора і завжди”. Читачам запропоновано дуже гарну детективну історію з динамічним сюжетом, приправленим гарно виписаними образами та із додачею некращих проявів сучасного життя.

…далі »

Перший твір пані Люби, який потрапив мені до рук , не те, що справив велике враження на мене, однак принаймні дув вартий потраченого на нього часу й грошей. Другий… ммм… роман… виявився навіть не бульварною літературою, а, на мій погляд, ні чим іншим, як плодом хворої фантазії авторки.

…далі »

Нова книга вже відомої на сьогодні української письменниці з одного боку, написана у притаманному авторці стилі переплетеності доль і сюжетів, з вкрапленнями реальних історичних потрясінь і нереальних подій. З іншого, дочитавши до кінця, у читача виникає логічне запитання – і це все?

…далі »