Чтиво. Лариса Денисенко. “24:33:42″

Є автори, яких я купую завжди. Лариса Денисенко () відноситься саме до таких авторок. Дуже легкий роман про такий собі … не те, щоб любовний - життєвий трикутник: син 24 років, батько 42 років і кохана жінка батька - 33 років. Знайомство, недовіра, спілкування, зближення. Все дуже цнотливо, що не дуже характерно для суч.укр.літ., тим не менше, дуже гарно, легко написано. Цікаво було ловити деякі епізоди з ЖЖ авторки, ось наприклад цей

А ще мені здалося, що головна героїня - Шо - це автопортрет Лариси. Власне, ми спілкувалися раза три, всі попередні книги у мене з автографом авторки, але таке стійке відчуття у мене було буквально після перших сторінок роману.

Гарне, легке, приємне чтиво, як завжди, не без філософських вкраплень, якими дуже майстерно приправлений текст

Так коротко, бо читалося воно давно, а руки дійшли записати лише зараз.

“Корпорація ідіотів”

“Кавовий присмак кориці”