Про мій особистий патріотизм та українські книги
У мене є свій особистий вияв патріотизму - я купую українські книжки. Ну, тобто я купую майже всі україномовні новинки, які з”являються на полицях книгарень. Майже без виключення. Ну хіба автор мені не подобається (ось, наприклад, Дереша я не купую. А от Прохасько чи Роздобудько, Андруховичів, та й багато кого іншого - обов”язково всі новинки підряд).
Донедавна я думала, що для цього є лише одна причина - а саме ось така: дурний вияв інтелігентності. Якщо я, викладач вузу, журналіст, який любить і поважає українську книгу і літературу, і який може собі дозволити тратити на книги гроші, не буде це робити, тоді хто ж… Може звучить по-дурному, тим не менш ось такий собі власно-визначений податок на літературу.
А ось недавно подумала, що, виявляється, є ще одна причина такого рішення. Журналістика, в яку я потрапила більше 4х років тому і застрягла тут, можна сказати, забрала у мене українську мову. Навіть книжки я пишу російською. Так, це специфічні книжки, специфічний ринок, і т.д. Якщо ще 5 років тому писемне мовлення для мене було виключно українським, то зараз це - лише російська. На автоматі. Ті, хто мене читає давно в ЖЖ, знають це - україномовний ЖЖ 2002-2003 років змінився на російськомовний зараз
Так от. Мабуть, це і є друга причина, по якій я купую книги українською. Якщо так сталося, що доля майже не дає мені можливості писати українською, то я буду хоча б читати цією мовою і своїми заробітками підтримувати україномовних авторів. Може це виглядає по-ідіотськи, але ось так у мене.
0:41 // 30 Лип. 2007
Це ні в якому разі не може виглядати по-ідіотськи. Як на мене це справжня підтримка української мови в сучасних, м’яко кажучи нелегких умовах, і дійсно вияв патріотизму. Підтримую!