Театр. “Допомогти так легко”

В Україні проходить благодійний тур за підтримкою life:) - возять виставу “Допомогти так легко або Звідки беруться діти”. Більш-менш зірковий склад, доволі дорогі квитки (менші, ніж на Санкт-Петербурзький, тим не менш), гроші обіцяють перевести на будівництво центрів для безпритульних.

Вчора ми туди ходити.

Серед зірок у виставі грали Маша Єфросиніна, акторка, що грала Лесю в серіалі “Леся + Рома”, мав бути Горянський (його не було) і на підтанцьовці був Чапкіс (хе-хе, мабуть, виключно задля імені, від лише протанцював три танці, така собі роль без слів).

Дія вистави відбувається в пологовому будинку. Є лікарка (фантастична акторка, ідеальне втілення образу), є її акушерка-медсестра (не менш чудова актриса). І три породіллі - дівчинка-ПТУ-шниця, яка не має куди йти після пологів, жінка (мусульманка? З Грозного), яка народжує вже другу мертву дитину і жінка 42 років, яка все намагається народити хлопчика, бо 5 чи 6 дочок у неї вже є, проте у неї знову очікується дівчинка. В пологовий будинок приїздить така собі крута пані - приводить ще одну дівчину, яка повинна народити їй дитя - сурогатну матір. Отже, понеслося. Виявляється, що та сурогатна мати - вагітна природнім способом від чоловіка крутої пані, який обіцяв кинути свою бізнесменшу, і організував ніби штучне запліднення. Обіцяв та не зробив, бізнесменша це почула, післала його… ніби сурогатна мати вирішує позбутися дитини, лікарка її відговорює. На фоні цього - батько 7ї дівчинки з рушницею приходить в лікарню і вимагає провести зміну статі дитини на генному рівні… ПТУ-шниця народжує хлопчика і тікає…

Далі не буду…

Ідея вистави наступна - кожна жінка, яка є в цій виставі - нещасна. Це і крута пані - вона не може сама народити, це і лікарка, яка давно розлучилася. Це і мусульманка, яка не може народити своєму чоловікові, відповідно та, з якої хотіли зробити сурогатну мати, і акушерка, яка з 63го року живе в кімнатці при лікарні і не має своєї сім’ї… вистава закінчується дуже цікаво - у пані, яка народжує 7му дівчинку почалися пологи, та в якийсь момент родова діяльність припинилася. Лікарі вирішують родити кесарський, а одна з пацієнток вигукує - “як ви не розумієте… вони ж там - все чують. Вона тут наслухалась такого… вона просто не хоче народжуватись жінкою…”

А взагалі все закінчилось добре. Мусульманка усиновила покинутого хлопчика, псевдо-сурогатну матір запросила доглядати за квартирою мати її коханця.

Тепер про виставу.

Я не чекала настільки класної постановки. Трагікомедія з такими поворотами сюжету і вкрапленнями гумору, що зал то реготав від дотепної репліки пані лікарки (”квіти це мені? А ви що не знаєте, що лікарі квітів не їдять!”), то втирав сльози від монологу пані бізнесменши, яка має все - гроші, бізнес. Та не може мати дитину і не має кохання і тепла. Надзвичайно ранимі і водночас сильні жінки - їх просто прекрасно втілили акторки, на жаль, не знаю прізвищ, окрім Єфросиніної.

Вразили ще ефекти - не знаю, яким чином це досягалося: на сцені стояли загородки, затягнені тканиною. І в певні моменти там відображалися різні картинки - як намальовані (мусульманці ввижалося, що з нею розмовляють її ненароджені дітки-янголята), і фотографії і відеозйомки (коли псевдо-сурогатна мати розповідала, як важко їй живеться у великому місті). Таке собі кіно на полотнищі, лише показувалось воно, мабуть, ззаду сцени, бо проектора з залу видно не було.

Зал був повний на 100%, проте далеко не всі купували квитки самі, профспілки забезпечили розповсюдження. Та нехай, яка різниця, лише щоб за виставу було виручено не менше через це.

Загалом, дуже позитивно. Ще - вистава йшла майже три години. І вони всі ці майже три години тримали зал, не розслаблялися на хвилину. Причому - весь акторський склад.